Все гірше, чим може бути.

Про Київводоканал. В кожного роботодавця є свої плюси та мінуси. Кожен пошуковець роботи шукає для себе ідеальний варіант. Київводоканал в моїй трудовій діяльності на завжди запамʼятається як велика консервна банка. Підприємство велике, всього працює близько 7 тис. осіб. Підприємство складається з шести департаментів. Є різні касти робочих, ті хто займається офісно- адміністративною роботою та ті, хто працює на обʼєктах, качає каналізацію або робить дрібний аварійний ремонт водопровідних чи каналізаційних мереж, наприклад. В офісно-адміністративному секторі, де працювала я, також є свої касти, внутрішні управління. Все це звичайно здається добре організованою структурою, але, якщо зняти рожеві окуляри, можна помітити людей, які поколіннями займають одну і ту саму посаду, можна помітити, що такий працівник, мʼяко кажучи, засидівся , але покидати свою зону комфорту не бажає. Відповідальність на себе також брати ніхто не хоче, а також може послати до когось іншого, а той інший ще до когось іншого, внутрішня бюрократія розвинена на високому рівні, вище чим в державних чи комунальних структурах, до речі Київводоканал є приватним акціонерним товариством)) про державну структуру не жартую, бо маю досвід роботи в таких органах. Працювала я в управлінні закупівель, проводила тендери. Мене взяли з досвідом роботи, після проходження співбесіди. Я можу сказати про це управління, що кадри високої проби. Хто працював з тендерами знає, що кожна уповноважена особа з закупівель несе персональну відповідальність за оголошені тендери, і ця робота вимагає не аби якої уваги, пунктуальності, знання законодавчої бази. За діяльність не по закону для такої особи передбачена кримінальна та адміністративна відповідальності, на таку особу може накластись штраф від 1500 до 85000 грн., із записом в трудову книжку, та внесенням у відповідні реєстри, це вже на все життя. Управління є новим, колектив є новим, тому поняття консервної банки до нього не відноситься. Управління є такою собі «останньою зупинкою поїзда», тому всі інші управління/департаменти готують документи для проведення тендерів та передають на управління закупівель, готують не якісно, своїх помилок не визнають і вчитись не хочуть, тому що управління нове, всі новенькі і нічого не розуміють про внутрішню політику підприємства, дідівщина одним словом…, але повторююсь, людина за чиїм підписом проводиться тендер несе за це персональну відповідальність, тендер треба проводити і тратити свою енергію на цих сполучників консерви також потрібно. Чому я звільнилась: Плюси: 1.хороший колектив в управлінні; Мінуси: 1. рівень заробітної плати не відповідає покладеним обовʼязкам на мене; 2.робочий день з 8 ранку, відсутня можливість працювати віддалено хоча б один день в два тижні- юридично це можливо, але керівництву це не довподоби, графік роботи юридично можна змінити на початок робочого дня раніше/пізніше, але фактично це майже не можливо; 3.Офіс знаходиться в центрі Печерську, найдешевший обід коштує 350 грн., не високої якості, а ще хочеться кави, тому 10 000,00 моєї зарплати просто проїдалось. На території підприємства ніяких закладів харчування немає. Але зі своїм обідом я не звикла ходити, така моя натура. На проїзд трати 700 грн. в місяць. До речі, на комунальні послуги своїм працівникам знижок також немає))), тому сплативши комунальні вдома, засоби звʼязку та нетфлікс, із зарплати нічого не залишалось. 4.Відсутня парковка для працівників. Є маленький острів на 8 машин, але на тротуарах машин працівників стоїть куди більше. Ну і звичайно мені довелось сплатити штраф через Київцифровий, бо все що поряд, через Qr код 35 грн/год. Про зарплату не етично говорити в колективі, чи то мене так виховали, але… я працюю в управлінні закупівель, а конкретно проводжу тендери, якщо включити в собі детектива, то кожен бажаючий може відкрити «прозоро» та подивитись на які суми проводяться закупівлі, а також подивитись на які суми договори виконуються і з якими постачальниками, бо розраховуюсьтся не з усіма. Одним словом - дерибан. Звичайно, зарплата мені була запропонована одна, але отримувала менше. Коли мова заходила про підвищення, мені одразу говорили, що війна, що в підприємства немає грошей. Але ж закупки на 8 значні суми ми проводимо і договори на такі ж суми, через рік війни, закриваємо в 0. Що я рекомендую підприємству: 1. найняти кризисного менеджера та зробити конкретну чистку кадрів, за рахунок цього зробити економію коштів на зарплатах складників консерви і платити тим, хто дійсно працює, не боїться брати на себе відповідальність, платити достойну заробітну плату. Чи можу я рекомендувати такого роботодавця іншим шукачам роботи: На даному етапі , з таким відношенням до працівника - ні. Але вірю в позитивні зміни. Від себе додам, що ця робота була таким собі атракціоном на стресостійкість, а також перевірку себе як спеціаліста вузького профілю, з останнім все добре, тому я йду далі.